Кремація

Кремація — це процес, при якому тіло людини згоряє повністю. Цей процес визначається як згоряння, випаровування та окислення трупів до основних хімічних сполук, таких як гази, попіл та фрагменти мінералів, що зберігають вид сухої кістки. Оскільки після кремації залишаються кісткові фрагменти, після охолодження їх відправляють у кремулятор, в якому спалені залишки дрібняться до стану праху. Після всіх процедур прах поміщають у урну і передають родичам покійного; надалі його можна зберігати в урні, закопувати, розвіювати або навіть включати до предметів у рамках останніх обрядів смерті. У деяких культурах, наприклад, в індуїзмі, померлих кремують, після чого прах занурюють у священну річку Ганг. Кремація є альтернативою процесу поховання (інгумації), за якого тіло ховають, а не спалюють. Згідно з археологічними записами, кремація датується не менше 20 000 років тому, про що свідчать останки частково кремованого тіла Леді Мунго, знайдені на озері Мунго в Австралії.

І хоча з доісторичних часів кремація то входила, то виходила з моди, за останні кілька століть темпи її зросли в міру того, як культурні табу почали зникати, а сучасні вимоги стали формувати похоронні потреби. Цьому сприяв і ряд факторів, головні з яких: дефіцит простору для поховання, простота виконання та невисока ціна.

Кремація — це найпопулярніший метод поводження з мертвими тілами у світі. Він вважається найменш шкідливим для навколишнього середовища, найменш марнотратним і найменш витратним із усіх методів поводження з мертвими.

Спалювання трупів не є новим для української культури. Навпаки — цей звичай походить від витоків нашої цивілізації. Інгумація в сучасному вигляді на території України виникла з прийняттям християнства.

Зараз кремація набуває все більшої популярності в Києві та в Україні.

Основними причинами цього є:

• практичні міркування — через широко поширену практику інгумації на багатьох муніципальних кладовищах, особливо в містах, не вистачає місця для нових поховань, що, в свою чергу, або збільшує вартість похорону, або зобов’язує ховати далеко від міста;
• економічна складова — набагато нижчі загальні витрати, що пов’язано з нижчими цінами на процес кремації, урну та місце її захоронення; більш практичне і дешевше поводження з прахом замість тіла;
• простота похорону — кремація відбувається швидко, не вимагає особливих зусиль і пропонує сім’ям багато можливостей для прощання і подальшого вшанування праху покійного;
• мобільна гнучкість та психологічний (моральний) спокій — члени родини завжди встигнуть приїхати з різних міст і країн для останніх проводів праху близької їм людини, що не завжди дозволяє традиційне поховання, де захоронення здебільшого відбувається на третій день після смерті; зникають складнощі з транспортуванням тіла покійного до місця його проживання (урну з прахом можна самостійно перевезти в будь-яке місто України чи, при наявності супровідних документів, закордон); при переїзді на нове місце роботи чи життя урну з прахом завжди можна забрати з собою;
• екологічні переваги — попіл від тіла не токсичний і, потрапляючи в землю, не впливає на стан ґрунту та ґрунтових вод; не відбувається поширення інфекцій; в атмосферу також не потрапляють шкідливі викиди, які отруюють навколишнє середовище і шкодять людям.

Після оформлення всіх документів видається довідка на отримання урни з прахом.

Процес кремації строго регламентований державними нормами. Займатися ним можуть лише комунальні ритуальні служби. Спалювання тіл відбувається в крематоріях, де є прощальні зали і колумбарії. На території України крематорії знаходяться в Києві, Одесі та Харкові. Адреса Київського крематорія: вул. Байкова, 16. При знаходженні покійного в іншому місті за бажанням замовника здійснюється перевезення тіла в крематорій, для цього існує послуга Вантаж 200.

Кремація проводиться не раніше ніж через 24 години після настання смерті. Цей строк може бути зменшений, якщо труп підлягав судово-медичній експертизі, про що є відмітка в лікарському свідоцтві про смерть.

Тіла померлих доставляються на кремацію в трунах, виготовлених із горючого матеріалу.

Через три доби після кремації прах передається відповідальній особі; в разі потреби може бути проведена термінова кремація і дострокове видання урни з прахом. Термін зберігання праху в крематорії — один рік. Якщо протягом цього терміну прах НЕ заберуть родичі, його поховають в безіменній могилі, з якої вилучення урни в майбутньому НЕ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ.

Для отримання урни з прахом необхідно мати:

• гербове свідоцтво про смерть;
• паспорт заявника;
• довідку про кремацію;
• квитанцію про оплату послуг кладовища по захороненню урни або заяву від відповідальної особи про те, що урна буде похована чи збережена в іншому місці, в залежності від волевиявлення родичів і самого покійного.